Доповідь на тему: Леся Українка, драма-феєрія «Лісова пісня» План Вступ Мотиви народження феєрії Казковий світ природи Трагізм кохання 4. Ліс – джерело творчості і краси Висновок Література  Лесю Українку називають в народі дочкою Прометея, бо саме вона перейнялася творчістю Т. Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. ЇЇ лірика сповнена глибокої пристрасті, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, навколишньої природи, до свого нескореного народу. Письменниця понад тридцять років віддала творчості. Вона була поетесою-борцем. Написала багато творів, але якби в її поетичному доробку була тільки «Лісова пісня», то саме це вже забезпечило б їй безсмертя. Простежуючи її творчість, ми розуміємо, що вона черпала сили, припадаючи до джерел народного слова та героїзму. Талант письменниці багатогранний, вона увійшла в літературу як велика поетеса-лірик, геніальний драматург, талановитий прозаїк, перекладач, блискучий літературний критик, невтомний збирач і дбайливий цінитель фольклорних скарбів. Такою була Л. Українка, чиє поетично слово хвилює нас і сьогодні. Драма-феєрія “Лісова пісня” - це надзвичайний твір, справжній шедевр української та світової літератури видатної української поетеси. Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежуєтеся багатство думки, поетичність образів і гармонійна єдність реальності і фантазії. В феєрії Леся Українка ставить та намагається вирішити вічні питання: життя і смерті, кохання та ненависті, вірності та зради, пошуку правди і справедливості. Поетеса навіки полюбила народні легенди пісні які записувала її мати. Леся збирала твори народної поезії, пам’ятала слова і мелодії багатьох пісень. З глибоких, яскравих вражень про рідний край, з джерел поліських повір’їв, легенд, звичаїв, пісень і народилась в 1911 році, в Кутаїсі, феєрія. Цей твір виношувався роками, а написаний був за два тижні. У цей твір поетеса вклала «цвіт душі» і вилила з свого серця «те, що не вмирає». «Лісова пісня » вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. Вона відкриває нам чари Полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі. Ніжна, задумлива краса, - от як характеризує поетеса природу. « Ярко – зелена драговина», тиховоде, вкрите ряскою та лататтям озеро, перший ряст, блакитні проліски, сон – трава. Білі, яро – зелені, блідо – блакитні барви – це кольори ранньої весни. Оживає природа, оживають лісові духи та істоти. У драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічних істот і світ реальний, з постатями звичайних людей. Основний конфлікт підпорядкований головній ідеї боротьби за гармонійне вільне життя , за високу мрію, за красу і вірність боротьби проти буденщини сірості і банальності. Головні герої драми – це представники людства та природи. Лукаш – простий селянин, представник людства. Ідея гармонії людини і природи втілена в образі Мавки, яка любить і береже природу, тонко відчуває музику. В ній чудово злились духовне багатство і зовнішня краса, ніжність і доброта. Вона любить красу і виступає проти всього, що її руйнує. Мавка – дитина природи, лісова дівчина, яка закохується в Лукаша та йде до нього жити, залишаючи ліс, в якому пройшло все її життя, йде до нього незважаючи на те, що вся природа проти цього. ЇЇ дідусь Лісовик попереджує Мавку, що люди жорстокі, погано ставляться до природи, що вони ніколи не зможуть прийняти її за свою. Він говорить: …Минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля, - там жура тягар свій носить. Обминай їх, доню: раз тільки ступиш – і пропала воля! Але Мавка, попри всі відговори, пішла жити до Лукаша та зазнала там самі нещастя, труднощі, горе. Зійшовши на «людські стежк...